Мета і предмет діяльності
- Полтавське обласне патологоанатомічне бюро є закладом особливого типу,основною метою діяльності якого є здійснення медичної практики з проведення патологоанатомічних розтинів померлих від хвороб у закладах охорони здоров’я Полтавської області усіх вікових груп, а також осіб, що померли вдома, перебуваючи на диспансерному обліку,прижиттєва та посмертна діагностика хвороб,патологічних станів і процесів,контроль якості надання медичної допомоги в закладах охорони здоров’я області, забезпечення органів статистики достовірних даних державної статистики достовірною інформацією про причини смерті в медичних закладах,уточнення причини смерті,проведення гістологічного дослідження як біопсійного, так і операційного матеріалу та надання інформації,що сприяє поліпшенню стану охорони здоров’я населення шляхом покращення прижиттєвої діагностики захворювань, підвищення кваліфікації лікарів та здійснення аналізу недоліків діагностики та лікування.
Порядок патологоанатомічного дослідження тіл померлих
1.Патологоанатомічний розтин тіла померлого проводиться в години роботи патологоанатомічного бюро, згідно внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я.
2. Патологоанатомічний розтин тіла померлого проводиться у секційному залі патологоанатомічного бюро лікарем-патологоанатомом за участю молодшого медичного персоналу з дотриманням належного ставлення до тіла померлого та збереженням його анатомічної форми.
3.Патологоанатомічні розтини плодів, мертвонароджених, померлих новонароджених, дітей віком 0-17 років включно, проводяться дитячим лікарем-патологоанатомом.
Присутність будь-яких сторонніх осіб, родичів і близьких померлого під час проведення процедури патологоанатомічного розтину не допускається.
Детальніше:
І. ПОРЯДОК
проведення патологоанатомічного розтину
Патологоанатомічні розтини тіл померлих проводяться лише після подання у патологоанатомічне бюро відповідної первинної медичної документації:
1) у випадках смерті у закладі охорони здоров’я:
-письмової згоди близьких родичів на проведення патологоанатомічного розтину тіла померлого
-медичної карти стаціонарного хворого за формою первинної облікової документації № 003/о «Медична карта стаціонарного хворого № __», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 669/20982 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України від 21 січня 2016 року № 29);
-історії вагітності і пологів за формою первинної облікової документації № 096/о «Історія вагітності та пологів № __», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за
№ 669/20982 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України від 21 січня 2016 року № 29).
-На титульному листі наданих у патологоанатомічне бюро первинних медичних документів обов’язково повинно бути письмове розпорядження (вказівка) керівника закладу (його заступника) про направлення на патологоанатомічний розтин.
2) у випадках смерті за місцем проживання (вдома):
-письмової згоди близьких родичів на проведення патологоанатомічного розтину тіла померлого
-медичної карти амбулаторного хворого за формою первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого №__», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 669/20982;
-виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою первинної облікової документації № 027/о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 669/20982;
-копії висновку щодо ненасильницької смерті людини за місцем проживання
-письмове розпорядження (вказівка) керівника закладу (його заступника) про направлення на патологоанатомічний розтин.
ІІ. Порядок констатації смерті у закладах охорони здоров’я та
оформлення первинної медичної документації на померлих пацієнтів:
1. Констатація факту настання біологічної смерті пацієнта в закладі охорони здоров’я проводиться лікуючим лікарем, а в разі його відсутності – черговим лікарем.
2. У разі констатації біологічної смерті лікуючий (черговий) лікар зобов’язаний зробити відповідний запис в первинній медичній документації з вказівкою часу смерті в годинах та хвилинах. Заклад охорони здоров’я повинен поінформувати про випадок смерті близьких родичів або законних представників померлого. При відсутності родичів або законних представників у покійного, інформація про смерть пацієнта медичним працівником передається до органів та підрозділів Національної поліції за місцем проживання або місцем смерті пацієнта.
Якщо смерть пацієнта у закладі охорони здоров’я настала від механічних ушкоджень (дії тупих предметів, у тому числі транспортна травма, падіння з висоти, дії гострих предметів, вогнепальної зброї тощо), механічної асфіксії, отруєнь, дії крайніх температур, електричного струму, променевої енергії, низького та високого атмосферного тиску; після штучного аборту, проведеного поза межами закладу охорони здоров’я, від насильницьких дій за умов, коли є свідчення про можливість однієї з цих причин смерті, у випадках підозри на насильницьку смерть, а також у випадках смерті пацієнтів, особа яких не встановлена, медичний працівник закладу охорони здоров’я, який констатував смерть, в обов’язковому порядку інформує органи та підрозділи Національної поліції за місцем смерті пацієнта.
3. До тіла померлого пацієнта прикріплюється бірка із зазначенням інформації про заклад охорони здоров’я, відділення, прізвище, імені та по-батькові померлого, року народження, дати і години смерті, основного захворювання. Заборонено до проведення будь-якого виду дослідження вилучати з тіла померлого пов’язки, дренажі, інтубаційну та трахеостомічну трубки, катетери. Медичний працівник зобов’язаний провести необхідні профілактичні заходи, які унеможливлюють деформацію тканин, викликану трупним задубінням (закрити очі покійного, зафіксувати нижню щелепу, забезпечити горизонтальне положення тіла покійного на спині тощо).
4. Лікуючий (черговий) лікар закладу охорони здоров’я відразу після настання біологічної смерті хворого складає клінічний епікриз та заключний посмертний клінічний діагноз.
5. Заключний посмертний клінічний діагноз є медичним заключенням (висновком) про характер захворювання, що було у пацієнта, безпосередню причину та механізм настання смерті. Він формулюється за нозологічним принципом, має бути патогенетично обґрунтованим, рубрифікованим з обов’язковим виділенням трьох рубрик: основне захворювання, ускладнення основного захворювання та супутні захворювання. Посмертний клінічний діагноз формулюють з урахуванням усіх коректив, внесених дообстеженням у процесі лікування. Основне захворювання в заключному клінічному діагнозі повинно бути закодованим лікуючим (черговим) лікарем згідно Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я.
Посмертний клінічний діагноз може бути встановлений в термінальному періоді або після смерті хворого на підставі останніх клініко-лабораторних спостережень. Він може відрізнятися від клінічного діагнозу, який встановлено за життя пацієнта та бути не підкріпленим і не підтвердженим результатами попереднього клініко-лабораторного обстеження.
6. Оформлена первинна медична документація пацієнта, який помер підписується лікуючим (черговим) лікарем та завідувачем відділення закладу охорони здоров’я.
7. Направлення на патологоанатомічний розтин здійснює адміністрація закладу охорони здоров’я (керівник закладу або його заступник), у неробочі дні – відповідальний черговий лікар. На титульному листі первинного медичного документа керівник закладу (його заступник) дає письмове розпорядження (вказівку) про направлення тіла померлого на патологоанатомічний розтин.
8. При видачі тіла без проведення патологоанатомічного розтину померлого в закладах охорони здоров’я, керівник закладу (його заступник) дає відповідне письмове розпорядження (вказівку) на титульному листі первинного медичного документа та на заяві близьких родичів чи прижиттєвого волевиявлення померлого.
9. У випадках відмови від проведення патологоанатомічного розтину, близькі родичі і законні представники померлого повинні бути проінформовані закладом охорони здоров’я про те, що якщо згодом у будь-кого з членів сім’ї, близьких родичів, законних представників померлого з’являться сумніви про якість надання медичної допомоги в закладах охорони здоров’я, то вирішити їх в повному об’ємі та провести достовірний експертний аналіз буде неможливо у зв’язку з відсутністю даних розтину.
10. Відомості про померлих пацієнтів у закладі охорони здоров’я фіксуються записом у журналі обліку померлих за формою № 151/о «Журнал обліку померлих», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 2000 року № 369.
11. Первинна медична документація пацієнта, який помер у закладі охорони здоров’я передається в патологоанатомічне бюро разом з тілом померлого.
При настанні біологічної смерті після 15.00 первинна медична документація має бути доставлена в патологоанатомічне бюро не пізніше 10 години наступного дня.
Надана первинна медична документація обов’язково повинна містити заключний клінічний діагноз, клінічний епікриз, письмове розпорядження (вказівку) адміністрації закладу охорони здоров’я про направлення на патологоанатомічний розтин, оригінали матеріалів проведених досліджень (рентгенограми, електрокардіограми, лабораторні аналізи, карти анестезіологічних заходів тощо).
12. Тіло померлого від захворювань і патологічних процесів у закладі охорони здоров’я направляється закладом, в якому помер пацієнт, у патологоанатомічне бюро з первинною медичною документацією, що стосується випадку смерті, без затримки.
Трупи плодів, мертвонароджених і померлих новонароджених направляються на патологоанатомічний розтин разом з послідом.
Організація доставки тіла покійного до патологоанатомічного бюро покладається на керівника закладу охорони здоров’я, де помер пацієнт.
13. Прийом та реєстрація тіл померлих проводиться молодшим медичним персоналом патологоанатомічного бюро , який перевіряє наявність бірки на трупі, ознаки його гниття, зубних протезів з кольорового металу та цінних речей, про що робить відповідний запис в журналі реєстрації надходження та видачі трупів за формою № 015/о «Журнал реєстрації надходження і видачі трупів», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 26 липня 1999 року № 184 та доповідає завідувачу патологоанатомічним відділенням або керівнику патологоанатомічного бюро
У патологоанатомічному бюро тіла померлих повинні зберігаються в умовах, що перешкоджають гниттю (спеціальні холодильні камери)
Тіла померлих від особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб зберігаються окремо від інших трупів.
Основні етапи проведення патологоанатомічного розтину тіл померлих:
-зовнішній огляд тіла;
-розтин і дослідження порожнин тіла;
-вилучення органокомплексу способом повної евісцерації (по Шору);
-вивчення органів і тканин (Патологоанатомічний розтин має бути повний, з дослідженням всіх порожнин тіла та внутрішніх органів, уважним оглядом усіх органів, їх вимірюванням, зважуванням, визначенням анатомічної структури, консистенції, кольору, кровонаповнення, стану поверхні, патологічних змін; характеру і обсягу вмісту порожнистих органів. При необхідності досліджуються хребтовий канал, приносові пазухи, кістковий мозок плоских і трубчастих кісток, периферичні судини та нерви, вегетативні нервові вузли тощо.);
-взяття секційного матеріалу для патологогістологічного та інших додаткових досліджень;
-туалет тіла померлого;
-гістологічна лабораторна обробка секційного матеріалу;
-мікроскопічне дослідження гістологічних препаратів секційного матеріалу;
-комплексна оцінка результатів патологоанатомічного розтину на підставі вивчення наданої первинної медичної документації, що стосується випадку смерті, даних аутопсії, патологогістологічного та інших додаткових досліджень секційного матеріалу.
Після закінчення патологоанатомічного розтину лікар-патологоанатом оформляє і підписує лікарське свідоцтво про смерть.У лікарському свідоцтві про смерть вказується висновок про причину смерті за результатами патологоанатомічного розтину.
Протокол патологоанатомічного дослідження з даними патологогістологічного та інших досліджень повинен бути підготовлений впродовж 15 робочих днів після патологоанатомічного розтину. У випадку проведення додаткових досліджень секційного матеріалу протокол повинен бути підготовлений впродовж 3 робочих днів після отримання результатів цих досліджень.
Досвідчені та висококваліфіковані лікарі-патологоанатоми, науково-педагогічні працівники кафедр патологічної анатомії закладів вищої освіти, закладів післядипломної освіти, наукових установ можуть надавати діагностичну і консультативну допомогу під час проведення патологоанатомічного розтину, патологогістологічного дослідження секційного матеріалу, оформлення тексту протоколу, формулювання висновку про причину смерті, патологоанатомічного діагнозу, клініко-патологоанатомічного епікризу, співставлення заключного клінічного та патологоанатомічного діагнозів з відображенням консультативної допомоги у протоколі патологоанатомічного дослідження.
Ми проводимо:
1.Дослідження гістологічного матеріалу, направленого з медичних закладів усіх форм власності.
2.Термінові гістологічні дослідження із застосуванням експрес-методик.
3. Імуногістохімічне дослідження.
4.Гістологічні дослідження з використанням додаткових методів забарвлення.
Детальніше:
І. Імуногістохімія (ІГХ) – метод лабораторного дослідження пухлинної та непухлинної тканини, який має на меті визначення різновиду пухлини та ступеню розповсюдження ракових клітин, стадії раку, швидкості розповсюдження, виявлення джерел виникнення метастазів, прогнози хвороби та реакції на лікування.
Кожна клітина організму людини має різний набір рецепторів (антигенів). Так, клітини пухлин (навіть однієї ж тієї самої) можуть мати різні антигени. За допомогою медикаментозної блокади рецепторів злоякісної клітини спеціальними препаратами можна зупинити її ріст. Цей напрямок в онкології називається таргетною (індивідуальною) терапією, яка дозволяє лікувати за допомогою конкретно спрямованих препаратів.
Антигени-рецептори клітин пухлини виявляють у результаті унікальних лабораторних імуногістохімічних досліджень, у результаті чого лікарі з’ясовують, чи є в пацієнта рак.
Імуногістохімічна діагностика здійснюється патоморфологом і складається з кількох послідовних етапів:
1. для проведення імуногістохімії потрібна попередня біопсія — забір у пацієнта зразка патологічної тканини з ділянки новоутворення, який може виконуватися частково або в повному обсязі;
2. з біопсійного біоматеріалу готується імуногістохімічний препарат, який може бути фіксованим у парафіновому блоці або свіжозамороженим у рідкому азоті — така технологія дає змогу тканині зберігатися тривалий час у незміненому стані, що робить можливим повторне дослідження;
3. після фіксації або швидкого заморожування відбувається пошук пухлинного антигену, що полягає в обробці тканини різними фізичними та хімічними способами (найчастіше це нагрівання, але також використовується ферментне розщеплення, ультразвуковий вплив, денатурація, окиснення);
4. за допомогою мікротома — спеціального пристрою для нарізки досліджуваного зразка тканини — готовий препарат нарізають на дуже тонкі зрізи, які накладають на предметне скло, і так стають слайдами;
5. на зрізи тканини наносять відповідні первинні, а потім вторинні антитіла (які зв’язують первинні), після чого препарат піддають інкубуванню;
6. тканинні зрізи досліджуються під мікроскопом;
7. у процесі дослідження місце виникнення реакції антиген-антитіло візуалізується за допомогою імуногістохімічних маркерів, як які використовують флуоресцентний барвник, фермент, радіоактивний елемент або колоїдне золото;
Чим відрізняється імуногістохімічне (ІГХ) та гістологічне дослідження один від одного?
Обидва ці методи досліджують біопсійний матеріал під мікроскопом — проте є різними і мають суттєві відмінності як у проведенні, так і в діагностичних можливостях:
— імуногістохімія більш поглиблено вивчає патологічну тканину, ніж гістологія;
-імуногістохімічна діагностика має перевагу над гістологічним дослідженням, тому що завдяки реакції антиген-антитіло дає змогу точно ідентифікувати вид пухлини, виконуючи максимальне забарвлення з мінімальним використанням антитіл і не пошкоджуючи тканини;
-імуногістохімічне забарвлення тканини дає змогу виявляти найменший осередок пухлинних клітин, непомітний під час звичайного гістологічного фарбування;
Коли призначають імуногістохімічне дослідження?
ІХГ є додатковим дослідженням, яке призначають у тих випадках, коли звичайний гістологічний аналіз не дав необхідної інформації для встановлення точного діагнозу.
ІІ. Проведення патогістологічних досліджень:
1.Біопсія — є найпершим етапом і передує будь-якому гістологічному дослідженню. Ця процедура означає забір зразка біологічної тканини у пацієнта. Залежно від обсягу забраної тканини, біопсія буває інцизійною (часткове видалення) або ексцизійною (повне видалення новоутворення, яке є і діагностикою, і лікуванням).
2.Фіксація — виконується одразу після біопсії і означає обробку забраного матеріалу з метою приготування гістологічного препарату. Під час термінової гістології використовуються свіжозаморожені тканини без фіксації, які виготовляються за допомогою рідкого азоту в кріостаті. Під час планової гістології використовується фіксація тканин у парафіновому блоці.
3.Мікротомія — нарізка гістологічного препарату на надтонкі зрізи, що виконується за допомогою мікротома: спеціального апарату, який здатен нарізати як фіксований у парафіні, так і не фіксований свіжозаморожений біоптат. Після мікротомії кожен зріз переноситься на предметне скло.
4.Фарбування — обробка гістологічного препарату барвниками, що дає змогу підвищити контрастність у процесі мікроскопічної візуалізації та адекватно оцінити будову тканини.
5.Мікроскопування — безпосередня патогістологічна діагностика, яка передбачає ретельне вивчення будови фрагмента тканини під мікроскопом.
Для чого необхідне гістологічне дослідження?
Патоморфологічне дослідження біопсійного або операційного матеріалу дає змогу побачити патологічні зміни, на підставі яких можна зробити такі висновки:
— визначення природи новоутворення (злоякісне чи доброякісне);
— ідентифікація новоутворення (поліп, кіста, пухлина) і його вид;
— визначення стадії та активності пухлинного процесу;
— виявлення регіонарних або віддалених метастазів.
Підготовка тіла до поховання та надання суміжних послуг:
Підготовка тіла до поховання влючає в себе декілька етапів: санітарна обробка(омивання),тампонування та бальзамація(за необхідності),одягання покійного, гримування або макіяж(за необхідністю)
Надання косметологічних та перукарських послуг — комплекс дій, спрямованих на покращення зовнішнього вигляду померлого. Включає в себе накладання косметичних засобів на відкриті частини тіла ( обличчя, руки) та зачіску.
Бальзамування тіла покійного — комплекс процедур, щоб запобігти гниттю та розпаду тіл померлих або окремих органів, який використовується для знезараження трупів, транспортування та тривалого зберігання тіл померлих. Як основу для бальзамування, використовують формалін, який накачують в судини, вводять в порожнини тіла та обмивають обличчя.
Підготовка тіла до поховання у зачиненій труні : тіло померлого вкладають в спеціальний пластиковий пакет,потім в труну. Використовується у випадках смерті від особливо небезпечних інфекцій.
Зберігання тіл померлих у холодильній камері патологоанатомічного бюро після розтину понад норми перебування (більше 72 годин від моменту смерті), а також тих, що знаходяться лише на зберіганні. Тіла померлих перебувають в спеціальній холодильній камері при температурі +2 — + 5 С
Надається у використання ритуальна зала для проведення ритуальних обрядів.